Золота переможниця на п'ятій Паралімпіаді — неперевершена Оксана Зубковська

Одним із головних героїв перших днів Паралімпіади у складі збірної України стала Оксана Зубковська. Спортсменка родом із Мени (Чернігівської області), рекордсменка світу у стрибках у довжину серед спортсменів із вадами зору, у Парижі виграла п'яту Паралімпіаду поспіль у своїй дисципліні. Починаючи з Пекіна -- 2008 Зубковській немає рівних у секторі для стрибків у довжину.

При цьому, не можна сказати, що українка демонструвала високі результати з юних років. Своє перше паралімпійське золото Зубковська завоювала у... 27 років. Але продовжує вигравати нагороди найвищого ґатунку вже 16 років поспіль.

Як це часто трапляється з видатними спортсменами, Оксана Зубковська потрапила в спорт зовсім несподівано. Майбутня чемпіонка навчалася в звичайній школі в своєму рідному місті Мена, доки одного дня класний керівник не привів тренера з легкої атлетики. Ось як сама Оксана згадує свою першу зустріч зі спортом:

Навчалася у Менській міській середній школі імені Тараса Шевченка. Моє захоплення спортом почалося після виховної години, коли наш класний керівник Ірина Гетьман запросила на зустріч тренера спортивного товариства "Колос" Надію Таратухіну. Її розповідь про легку атлетику була настільки захопливою, що половина нашого класу вирішила спробувати свої сили на першому тренуванні. Проте, через кілька тижнів багато хто зрозумів, що це не їхня справа. Врешті-решт, залишилася тільки наша нерозлучна трійця: Алла Федоренко, Наталя Царенко і я. Якщо бути чесною, до цього я навіть не думала про спорт. Потроху займалася танцями і випалюванням по дереву.

З величезним задоволенням займалася бігом на різні дистанції, стрибками у висоту та довжину. Тренування стали невід'ємною частиною мого життя, і я не могла уявити жодного дня без них. Велика частина мого часу проходила на стадіоні, що дуже не подобалося мамі. Мені доводилося старатися не відставати від однокласників у навчанні, але це не завжди вдавалося. Проблеми із зором заважали, але я не наважувалася розповісти про це вчителям. Лікар прописав окуляри, проте я їх не носила. Так ніхто, окрім мами, і не дізнався про мою хворобу.

Після чотирьох років напружених тренувань під наставництвом тренера Таратухіної, результати Зубковської стали вражаючими. Вже у десятому класі вона двічі виконала норматив кандидата в майстри спорту зі стрибків у довжину та висоту. Зубковська завоювала титул чемпіонки України у своїй віковій групі, встановила новий обласний рекорд серед дорослих у стрибках у висоту, подолавши планку на висоті 1 м 75 см. Після цього вона двічі покращила свій результат, досягнувши висоти 1 м 83 см.

На той час вирішальною стала перемога у змаганнях зі стрибків у довжину на Всеукраїнських сільських спортивних іграх під егідою спорттовариства "Колос". Разом із отриманням золотої медалі тренер Валерій Грядунов запросив Зубковську на навчання до Броварського спортивного інтернату. Майбутня чемпіонка охоче погодилася, адже прагнула мати належні умови для тренувань. В інтернаті вона завершила 11 клас, а потім ще два роки навчалася у Броварському вищому училищі фізичної культури і спорту, де спеціалізувалася на стрибках у висоту. Вона виграла чемпіонат України в цій дисципліні, тоді як у стрибках у довжину посіла лише третє місце. Пізніше Зубковська подала документи до Національного університету фізичного виховання і спорту України, але вступила туди лише з другої спроби через проблеми з зором, які не дозволили медичній комісії одразу дати дозвіл на навчання.

Через багато років, під час одного з інтерв'ю, спортсменка відзначила свій переїзд із Мени до Броварів такими словами:

Мріялося покинути наше невеличке містечко. Чесно кажучи, жодної перспективи там не бачила. Прагнула стати спортсменкою і тренуватися в сприятливих умовах.

Наш тренувальний зал не опалювався, і взимку ми лишалися без світла, тренуючись при свічках. Бігові вправи ми виконували в снігах, долаючи замети. Тому в дитинстві я дуже мріяла про тепло та комфортні умови для занять. Коли ж я вперше відвідала манеж у Броварах, була просто вражена - там створені чудові умови для тренувань.

Перший значущий успіх до Оксани Зубковської прийшов у 2007 році. На Всесвітніх іграх IBSA (для незрячих) у Бразилії вона здобула перемогу в стрибках у довжину, за що була нагороджена золотою медаллю від організаторів змагань, а в Україні отримала звання майстра спорту міжнародного класу. У 2011 році Оксана знову досягла тріумфу, цього разу в Антальї, де до золотої медалі у стрибках у довжину додала ще срібло у бігу на 100 метрів. У 2013 році започаткували окремий чемпіонат світу з легкої атлетики для незрячих спортсменів, який замінив Всесвітні ігри IBSA.

На світових чемпіонатах Зубковська не зазнала жодної поразки. П'ять турнірів (2013, 2015, 2017, 2019, 2023) принесли їй п'ять золотих медалей. Вона також здобула золото на чемпіонаті Європи 2021 року у своїй категорії.

Проте всі ці успіхи меркнуть перед паралімпійськими тріумфами української спортсменки, які підкреслюють її винятковість.

Через рік після свого міжнародного дебюту на Всесвітніх іграх IBSA в 2008 році, Зубковська завоювала золоту медаль у стрибках у довжину на Паралімпіаді в Пекіні, встановивши новий світовий рекорд — 6 метрів 28 сантиметрів. Однак це був лише початок її успіхів. На Паралімпійських іграх у Лондоні українка не лише повторила свій попередній тріумф, а й покращила світовий рекорд на 32 сантиметри, досягнувши результату в 6 метрів 60 сантиметрів.

Серія продовжилася на Олімпійських іграх у Ріо-де-Жанейро 2016 року, де спортсменка здобула вже третє золото поспіль. А в Токіо, попри зміщений цикл через пандемію коронавірусу, яка змусила перенести Ігри на рік, Оксана Зубковська виборола своє четверте паралімпійське золото поспіль. Це сталося у вельми поважному за спортивними стандартами віці — за півтора місяця до Ігор їй виповнилося 40 років.

Виявилося, що вік зовсім не став перешкодою для Оксани Зубковської. Через три роки, на Паралімпійських іграх у Парижі-2024, в 43 роки вона здобула свою п'яту золоту медаль. Цього разу перемогу їй приніс стрибок на 5,78 метра, що дозволило їй впевнено обійти головних суперниць у боротьбі за чемпіонський титул — Сару Мартінес з Іспанії (5,40 метра) та Лінду Хамрі з Алжиру (5,30 метра).

Президент України Володимир Зеленський не міг оминути останній успіх.

"Висловлюю подяку спортсменам, тренерам та всім, хто співпрацює з нашою командою. Успіх кожного українця й українки є джерелом натхнення для всієї нашої нації", — наголосив Зеленський.

Варто сказати, що Зубковська має вузьку спеціалізацію -- стрибки в довжину, де на одному змаганні розігрується тільки один комплект медалей. На відміну від того ж плавання, де спортсмен може завоювати кілька медалей на одному турнірі. Навіть якщо спеціалізується тільки в брасі, або, приміром, тільки в плаванні на спині -- на різних дистанціях. І тим ціннішим і унікальнішим є досягнення нашої спортсменки, яка завоювала п'ять золотих медалей на п'яти Іграх поспіль.

Після Паралімпіади в Пекіні 2008 року Оксана Зубковська вийшла заміж, а вже перед Іграми в Лондоні 2012 року їй знадобилася допомога мами.

За той період між Олімпіадами в Пекіні та Лондоні моє життя зазнало значних змін. Я вийшла заміж і стала мамою синочка Ваню. Коли малюкові виповнилося два місяці, переді мною постало важке рішення: продовжувати тренування або присвятити себе вихованню сина. Я звернулася за порадою до своєї мами, Лариси Миколаївни. Вона без вагань погодилася допомогти. Майже два роки щотижня вона їздила до Києва: з понеділка по п'ятницю проводила час з онуком у столиці, а на вихідні поверталася до Мени. А в квітні, коли почалася серйозна підготовка до Лондона в Криму, мама чотири рази приїжджала туди, щоб я могла повноцінно тренуватися... Тому я серйозно налаштувалася на медаль заради своєї родини. На щастя, мені вдалося досягти мети, і я довела маму до сліз своєю перемогою.